Рубен Брекельманс, міністр оборони Нідерландів

Уже наступного тижня в Гаазі відбудеться саміт НАТО. Увага міжнародної спільноти прикута до питань безпеки, підтримки України та зміцнення Альянсу.

Очікується, що однією з головних тем саміту стане посилення оборонних спроможностей Європи. Зокрема, обговорюється можливість збільшення витрат на оборону до 5% ВВП. І минулого тижня уряд Нідерландів підтримав нову мету оборонних видатків НАТО на рівні 5%.

Варто зазначити, що після втрати парламентської більшості уряд продовжує працювати в режимі тимчасового виконання обов’язків – до формування нової коаліції та затвердження постійного складу кабінету. Дострокові парламентські вибори в Нідерландах відбудуться 29 жовтня 2025 року.

Рубен Брекельманс на посаді міністра оборони Нідерландів уже майже рік. У перший же тиждень після призначення він вирушив до України. Відтоді – три візити, десятки проєктів допомоги, стратегічна співпраця у галузі безпеки та рішуча позиція щодо підтримки України.

У його кабінеті в міністерстві оборони в Гаазі, куди Укрінформ був запрошений на інтерв’ю, майже все говорить про Україну: шеврони бригад, батальйонів і підрозділів ЗСУ, відстріляні гільзи, картини та книги про Україну. Під час інтерв’ю до колекції міністра додалася футболка з України із зображенням F-16 від кореспондента Укрінформу.

Нідерланди посідають одне з провідних місць серед європейських країн за обсягами військової допомоги Україні. Серед ключових елементів цієї підтримки – сучасна бронетехніка, системи протиповітряної оборони, винищувачі F-16, а також перші комплекси Patriot.

Отже, очікування від саміту НАТО, військова допомога Україні та стратегічні ініціативи Нідерландів – про все це Укрінформу розповів міністр оборони Нідерландів Рубен Брекельманс.

ЗМІЦНЕННЯ РОСІЄЮ ПОЗИЦІЙ В УКРАЇНІ СТАНОВИТИМЕ БІЛЬШУ ЗАГРОЗУ І ДЛЯ НАТО

- Насамперед дякую, що знайшли час для інтерв’ю. Для мене велика честь бути тут. У вас дуже гарний кабінет і багато сувенірів з України. Який із них для вас найособливіший? Чому через кілька днів після призначення нового уряду ви з міністром закордонних справ одразу поїхали до України?

- Це велика честь для мене – працювати тут. Так, їх (сувенірів з України, – ред.) досить багато. Наш перший закордонний візит як нових міністрів – мій і міністра закордонних справ – був саме в Україну. Це відбулося вже в перший тиждень після нашого призначення. Я обіймаю посаду міністра майже рік і за цей час тричі був в Україні. Та щоразу, коли відвідую Україну, то буваю не лише у Києві, але і в інших містах. Я був в Одесі, Харкові та Дніпрі. Скрізь, куди я приїжджаю, мені роблять дуже особливі подарунки. Це може бути щось пов’язане з військовою тематикою або, наприклад, твори мистецтва. І всі вони є особливими, тому що кожна річ має свою історію – часто особисту. Та дуже часто ця історія, на жаль, є втіленням страждання, але водночас надії, витривалості та віри у краще майбутнє.

Дуже особливим для мене був подарунок, який я отримав під час поїздки до Дніпра. Я зустрічався з тодішнім командувачем Сухопутних військ ЗСУ генерал-майором Михайлом Драпатим (командувачем Об'єднаних сил ЗСУ з 3 червня 2025 року, – ред.). Вони мені подарували емблему своїх військ. Це для мене було справді щось особливе, адже саме ці чоловіки та жінки щодня воюють на передовій. Генерал сказав мені, що він на війні щодня вже одинадцять років. І що нинішні бої – найінтенсивніші за весь час. Коли він це розповідав, а також коли його бійці ділилися зі мною своїми історіями та дарували свої знаки й емблеми, це був справді дуже особливий момент.

- Уже наступного тижня відбудеться саміт НАТО в Гаазі. Які у вас очікування від саміту, на що може сподіватися Україна?

-  Я думаю, що є три ключові теми. По-перше, звичайно, це нове зобов’язання щодо інвестицій в оборону. І дуже ймовірно, що НАТО вирішить встановити нову ціль: 3,5% ВВП на основні оборонні витрати та 1,5% – на інші витрати, пов’язані з обороною, тобто загалом 5%. Ми виступаємо за те, щоб підтримка України також була частиною цих 3,5% основних оборонних видатків. Адже наша безпека дуже тісно пов’язана. Якщо Росія зможе зміцнити свої позиції в Україні, то це буде більшою загрозою і для НАТО, та навпаки. Друге важливе питання – це оборонна промисловість. Ідеться про стимулювання оборонної промисловості в Європі. І, звичайно, це включає Україну, тому що є великий потенціал для інвестицій в Україну та в українську промисловість, багато можливостей для масштабування. А по-третє, звичайно, це наша непохитна підтримка України. Я думаю, що чимало союзників зроблять потужні заяви, та, сподіваюся, будуть оголошені нові пакети допомоги Україні. Отже, для мене ці три теми ключові. Думаю, що це буде історичний і водночас успішний саміт.

- Генеральний секретар НАТО Марк Рютте заявив, що шлях України до членства в Альянсі є незворотним, але не у найближчій перспективі. Як ви оцінюєте реалістичність членства України в НАТО у найближчі роки?

- Дуже складно це точно спрогнозувати. Отже, на останньому саміті НАТО в липні 32 країни-члени Альянсу узгодили спільну заяву про те, що шлях України до членства є незворотним. Я вважаю, що це дуже потужна заява, та думаю, що ми маємо її дотримуватися. Звісно, наскільки швидким може бути цей процес, залежить від кількох чинників. По-перше, триває війна. Усе залежить від того, як вона розвиватиметься, чи буде припинення вогню або навіть мирна угода. А також від того, як 32 країни-члени Альянсу дивитимуться на це. І не секрет, що нинішня адміністрація США ставиться до цього обережніше, аніж попередня. Тож я думаю, зараз важливо, щоб ми, з одного боку, дотримувалися висновків, зроблених попереднього разу, а з іншого, – слід практично співпрацювати з українською армією та українськими інституціями над наближенням до стандартів НАТО. Отже, якщо подивитися на наші “Коаліції спроможностей”, наприклад авіаційну, у якій ми активно залучені: ми надали F-16, але річ не лише у постачанні винищувачів. Ми також допомагаємо Україні розвиватися відповідно до стандартів Альянсу: це і підготовка, і технічне обслуговування, і доктрини, і спосіб роботи. Усе має відповідати стандартам НАТО. Це означає, що коли у майбутньому складуться відповідні обставини та буде політична воля, щоб Україна стала членом Альянсу, ми маємо бути впевнені, що Україна технічно і практично готова. І над цим ми працюємо вже зараз.

УКРАЇНА МАЄ НАЙПОТУЖНІШУ ТА У БАГАТЬОХ АСПЕКТАХ НАЙІННОВАЦІЙНІШУ АРМІЮ В ЄВРОПІ

- Чи згодні ви з тим, що українська армія – найдосвідченіша армія в Європі, яка володіє унікальним досвідом ведення сучасних війн і використання нових технологій, і цей досвід може бути дуже корисним для НАТО?

- Безумовно. На даний момент, я думаю, що це найпотужніша армія в Європі. Україна вже понад три роки веде масштабну війну, дуже швидко впроваджує інновації та робить це щодня. Українська армія повністю опанувала нові методи ведення бойових дій і постійно застосовує їх на практиці. Це, звісно, відрізняє її від інших армій у Європі, які проводять навчання та виконують місії в окремих частинах світу, але не у війні такого масштабу і з такими стрімкими змінами. З іншого боку, ми також бачимо, що в деяких аспектах, як-от Повітряні сили, Україна досі має більше досвіду радянського минулого та зараз активно переходить до стандартів НАТО. Є напрями, де цей розвиток іще триває, і ми, звісно, можемо допомогти та вже допомагаємо в цьому. Але якщо подивитися в цілому, то, на мою думку, Україна на даний момент має найбільшу, найпотужнішу та в окремих аспектах найінноваційнішу армію в Європі.

- Чи правда, що ви майже щодня на зв’язку з українським колегою міністром оборони Рустемом Умєровим?

- Ми регулярно контактуємо у різних форматах, але не щодня. Та це здебільшого тому, що він надзвичайно зайнятий. Адже він очолює не лише міністерство оборони, а ще й переговорну групу. Я дуже захоплююся тим, як він це робить. Знаєте, якщо ти керуєш армією країни, що перебуває у стані війни, та водночас залучений у переговорну групу, що діє на найвищому міжнародному рівні, – це справді щось особливе. Тож я не турбую його щодня. Але коли є потреба, ми завжди знаємо, як дуже швидко знайти один одного.

- Минулого тижня ви оголосили про новий пакет підтримки України у сфері морської безпеки на 400 млн євро, а також про підписання угоди з міністром оборони України Рустемом Умєровим. Чи можете розповісти докладніше про цю угоду та її стратегічне значення?

- Ми хочемо значно інвестувати в українську промисловість. Наприклад, ми інвестували в ініціативу Drone Line (“Лінія дронів”, – ред.) – це великий проєкт, який об’єднує чотирьох українських виробників безпілотників, що створюють дрони, необхідні на передовій. Тож ми підписуємо контракти з цими чотирма українськими компаніями, які виготовлятимуть такі безпілотники. Але ми хочемо більше співпрацювати з українською промисловістю. Ми інвестуємо безпосередньо в українські компанії та у підприємців. І цю модель можна назвати нідерландською, але важливіше, що це спосіб співпраці. Ми підписали Меморандум про взаєморозуміння, щоб забезпечити, що на додаток до контрактів, які ми вже підписали, у майбутньому ми зможемо працювати ефективніше та швидше. Це дасть нам змогу швидше інвестувати в українську промисловість. Також ми розглядаємо можливості, наприклад, створення спільних підприємств у Нідерландах, щоб частина виробництва могла працювати тут. Адже ми бачимо, що Росія атакує виробничі майданчики в Україні. Міністр Умєров також сказав, що Україна хоче зменшити таку вразливість і забезпечити альтернативні виробничі потужності в інших частинах Європи. Тож ми плануємо не тільки більше інвестувати всередині України, але й розглядаємо можливість часткового виробництва в Нідерландах, можливо, через спільні підприємства українських і нідерландських компаній.

МИ ПЕРЕДАЛИ ВСІ 24 ВИНИЩУВАЧІ F-16, НИНІ НАШИМ НОВИМ ПРІОРИТЕТОМ Є ДРОНИ

- У грудні 2024-го Нідерланди виділили 22 млн євро на проєкти кіберстійкості України та зміцнення протиповітряної оборони. Як розвивається співпраця на цих напрямах?

- Звісно, кібербезпека має дуже велике значення, адже ми бачимо, що Росія атакує не лише у військовому плані на полі бою, а й із застосуванням цифрових технологій. Тож ми надаємо підтримку і в цій сфері, співпрацюємо з Україною. Але я не можу поділитися багатьма подробицями, оскільки важливо не відкрити Росії зайвої інформації. Це постійна “гра в кота-мишки”, і якщо вони знатимуть, де саме ми допомагаємо, це може виявитися для них корисним. І, щиро кажучи, я теж не знаю абсолютно всього, що ми робимо. Звичайно, іноді щодо цього мене інформують різні люди, але я також не володію всіма оперативними подробицями та технічними нюансами. Проте це, безумовно, важлива тема, і ми також намагаємося допомогти якнайкраще.

- Як ви оцінюєте ефективність військової допомоги Україні з боку ЄС? Чи є потенціал для її зростання? Наскільки перспективним є розширення форматів співпраці через спільне виробництво або фінансування інноваційних дронів?

- Я думаю, що ми підтримуємо українську армію дуже широко. Майже всі системи озброєння або типи обладнання, які тільки можна уявити, ми вже поставили. Якщо говорити про наші пріоритети, ми почали з шоломів і ракет Stinger, потім Patriot і їхніх елементів, згодом головним пріоритетом стали винищувачі F-16. Вони залишаються важливими. Ми передали всі 24 винищувачі, але також продовжуємо постачати боєприпаси, запчастини, проводити навчання. Нині нашим новим пріоритетом є дрони, здебільшого складніші. Тобто не прості FPV-дрони, а більш удосконалені. Ми також продовжуємо постачати засоби протиповітряної оборони, бронетехніку, різні типи боєприпасів, пальне – усе, що потрібно. Загалом ми надаємо допомогу на суму близько 3-3,5 мільярда євро щороку. І ми сказали, що збережемо такий рівень підтримки у 2026 році. Тож ми вже пообіцяли ці гроші. Оскільки зараз Україні потрібна більша допомога, ми вже використали 2 мільярди із цьогорічних 3,5 мільярда євро, тобто прискорили допомогу. Зараз нашими пріоритетами є безпілотники. Це протиповітряна оборона, це усе, що пов'язано з F-16, а також із морською безпекою. Два тижні тому ми оголосили про великий пакет допомоги в розмірі 400 мільйонів євро на морську безпеку. Йдеться про різні типи суден, патрульні катери – усе необхідне для того, щоб Україна могла захистити свої береги та річку Дніпро. І, звичайно, треба зробити все, щоб Росія не могла просунутися на півдні.

- Ви вже згадали про F-16. Нідерланди завершили передачу Україні 24 винищувачів F-16. Щиро дякуємо вам за це! Розкажіть про ваш особистий досвід із F-16. Як воно було, літати на винищувачі?

- Я не керував літаком сам, на жаль, але був у кабіні позаду. Це був чудовий досвід. Звісно, це дуже захоплює – сидіти всередині F-16 і відчувати, наскільки він маневрений. З одного боку, літак дуже швидкий, а з іншого, – трохи почуваєшся птахом у небі. Ми також зробили “петлю” та виконали різні маневри. Я літав разом з одним із наших найдосвідченіших пілотів F-16. До речі, він завзято співпрацює з “Коаліцією Повітряних сил” та дуже активний у нашій оперативній групі з питань України. Тож було чудово літати разом із ним, він показав мені різні маневри, виконав кілька “трюків”. Я мав змогу сповна відчути, що це таке – бути всередині F-16. Політ тривав приблизно 45–50 хвилин, і це точно досвід, який я ніколи не забуду.

F-16 В УКРАЇНІ ВИКОРИСТОВУЮТЬСЯ ДЛЯ ВЕЛИКОЇ ТА ВАЖЛИВОЇ СПРАВИ – ДЛЯ ПОРЯТУНКУ ЖИТТІВ

- Яким було прощання з F-16, що це означає для вас? Тепер у вас є F-35. Чи є шанс, що одного дня Україна також їх матиме?

- Це були змішані почуття. Я думаю, що для багатьох людей тут, у міністерстві оборони Нідерландів, звичайно, F-16 – це щось вагоме, адже це найвідоміший винищувач. Деякі з наших пілотів літали на F-16 понад 40 років, тож він має особливе значення. Але з іншого боку, всі були дуже раді, що ми змогли передати F-16 Україні. Знаєте, це найкраще призначення, яке тільки можна уявити. Тож, з одного боку, думаю, люди відчували певний сум, але вони також знають, звичайно, що ми повинні перейти на F-35, на це нове покоління винищувачів. Той факт, що ми змогли передати F-16 Україні та знаємо, що вони залишаються в небі і використовуються для великої та важливої справи – для порятунку життів – дав усім дуже позитивне і хороше відчуття.

Також багато наших пілотів знають, скільки часу потрібно для вивчення й освоєння F-16. А українці зараз роблять за рік те, що наші пілоти зазвичай проходять за кілька років. І це справді вражає, наскільки швидко українські пілоти та техніки здатні це робити. Тож із нашого боку також є неабияка вдячність і повага до того, як Україна та українці це роблять.

- Із вдячністю за F-16 я також маю для вас маленький подарунок з України до вашої колекції (кореспондент передає коробку з подарунком, – ред.).

- О, дякую. Чи можна відкрити?

- Так, звісно (всередині футболка з написом F-16. FIGHT LIKE UKRAINIANS, – ред.).

- О, це чудово. Мені дуже подобається. Дуже особливий подарунок. Дякую. І, схоже, це мій розмір. Або, принаймні, це стимул для мене трохи схуднути.

- Тож F-35, чи захищатимуть вони одного дня українське небо?

- Я на це сподіваюся. Це потребує певного часу, тому що це дійсно нове покоління винищувачів. Вам потрібно переконатися, що ваші пілоти повністю навчені, що ви розумієте всі процедури та все, що з цим пов’язано. Також вам потрібно змінити свою інфраструктуру, тому що для F-35 вона не така, як для F-16. Тому це не так просто. Але, знаєте, ми змогли це зробити. Багато інших країн змогли або здатні це зробити. Тому я на 100% упевнений, що Україна також зможе зробити це в майбутньому. Але гадаю, що F-16 уже є важливим кроком. І це чудово, якщо Україна зможе успішно його реалізувати.

ІМПЕРСЬКІ АМБІЦІЇ ПУТІНА ВИХОДЯТЬ ЗА МЕЖІ УКРАЇНИ

- Росія має обмежені тактичні успіхи на фронті, але стратегічно вона застрягла в Україні та не показала жодного військового прориву з 2022 року. Попри це, як ви оцінюєте подальші загрози з боку Росії для стабільності в Європі?

- Я думаю, що хоча Росія справді має лише обмежені успіхи, як ви зазначили, та загроза, яку вона становить, дуже серйозна. Ми бачимо, що Росія продовжує нарощувати свій військовий потенціал: виробляє більше озброєнь, вербує більше солдатів. І ми також бачимо, що це відбувається не лише з метою агресії проти України, а й задля підготовки до потенційного конфлікту за межами України. Ми також бачимо, що вони поповнюють свої запаси озброєння й в інших регіонах Росії. Це викликає неабияке занепокоєння. Ми також знаємо, що імперські амбіції Путіна виходять за межі України: він прагне відновити вплив радянської імперії, зокрема у країнах Балтії та на інших територіях. Тож я вважаю, що це дуже серйозна загроза, саме тому я повністю підтримую військові плани НАТО, які розробляються не лише для захисту території Альянсу, але й для стримування Росії.

- На вашу думку, чи можливе стале перемир’я у найближчому майбутньому? Що для цього потрібно?

- Я сподіваюся, що це виявиться можливим. Вважаю дуже добре, що Україна продемонструвала готовність до діалогу, до переговорів і до припинення вогню хоча б на 30 днів або більше у короткостроковій перспективі. Але ми, звичайно, бачимо відсутність такої готовності з боку Росії.

І я думаю, що нам потрібно спробувати змінити основну динаміку. Я часто кажу про це своїм колегам. Бо доки Путін думає, що, продовжуючи війну, він буде в кращому становищі, гадаю, він і далі воюватиме та не схилятиметься до компромісів. Йому байдуже, що він щодня втрачає тисячу або й більше солдатів. І це абсолютно абсурдно, якщо подивитися на територію, яку він таким чином здобуває. Але допоки він думає, що бойові дії в його інтересах, що час працює на нього, і що за місяць або рік його позиція буде сильнішою, на жаль, він не зупиниться. Тож ми мусимо посилювати тиск на Росію, щоб послабити її позиції. І нам потрібно надалі підтримувати Україну, щоб її позиції ставали сильнішими. Якщо це вдасться, тоді, думаю, Путін буде змушений сісти за стіл переговорів і піти на компроміс.

- Що ви думаєте про українську операцію “Павутина”? Чи потрібно більше таких операцій для зміцнення позиції України?

- Думаю, що ми всі були дуже вражені цією спецоперацією. Я також казав, що Україна продовжує нас дивувати у позитивному сенсі. Звісно, це не перший випадок, коли Україні вдається зробити щось неймовірне. Я добре пам’ятаю, як був знищений крейсер “Москва” (2022 р.), також пам’ятаю контрнаступ (2023 р.). І тепер – ця операція. Гадаю, що це показує здатність України робити речі, про які ми навіть подумати не могли. І це ще більше мотивує мене і далі підтримувати Україну, бо я знаю, що усе обладнання, кожен тип боєприпасів, інформація чи будь-що інше, надане Україні, використовуються дуже ефективно та, звісно, з правильною метою. Це лише надихає мене та, думаю, має надихати моїх колег робити більше.

Ірина Драбок, Гаага

Фото авторки та Ruben Brekelmans/Х