Пьотр Лукасевич, очільник посольства Польщі в Україні

Невдовзі після прощального візиту в Україну президента Польщі Анджея Дуди на цій посаді Укрінформу вдалося поспілкуватися із тимчасовим повіреним у справах Польщі в Україні Пьотром Лукасевичем. З моменту нашої першої розмови минуло вже вісім місяців, отже, цікаво дізнатися в очільника польського посольства про динаміку двосторонніх відносин у досить турбулентні часи та його спостереження щодо прогресу у вирішенні складних історичних питань між двома сусідніми країнами.

Також ми почули цікаві новини про перспективи оборонної співпраці, економічного співробітництва, плани відбудови України, боротьбу з російською дезінформацією, ситуацію з українськими вимушеними переселенцями та можливий розвиток регіональних форматів співпраці.

У ПОДОЛАННІ БЛОКУВАННЯ ПЕРЕГОВОРІВ ПРО ВСТУП ДО ЄС ВАЖЛИВІ ПОСТІЙНІ ДИПЛОМАТИЧНІ ПОШТОВХИ

- Польське головування в ЄС добігає кінця. Як би ви загалом його підсумували? З української точки зору, на жаль, головного для нас досягнуто не було: не були відкриті перші кластери переговорів про вступ. Чи є шанс зробити це найближчим часом, під час данського головування у другій половині цього року?

- Ми мали шанс зробити це буквально в кінці червня, але Угорщина заблокувала відкриття першого розділу, це так звані Основи. Громадськість, очевидно, розчарована позицією Угорщини. Та й для нас це розчарування. Але я все ж вважаю, що для України польське головування в Європейському Союзі було і певною мірою успішним. Ми ухвалили 17-й пакет санкцій проти Росії, націлений на осіб та компанії, що підтримують жахливі воєнні злочини. Ближче до кінця президентства ми працювали над підготовкою наступного, 18-го пакету, який, сподіваємося, буде скоро прийнято.

Ми також працювали над досягненням головної мети нашого президентства, а саме – безпеки Європи. Це реалізувалося у формі створення фондів для європейської оборонної промисловості. Під час нашого головування за нашої організаційної ролі були створені та прийняті програми SAFE та ReArm Europe. Маємо пам'ятати, що головування в ЄС у наш час більше стосується організаційної ролі, ніж керівної. Але ми дуже пишаємося тим, що нам вдалося пришвидшити процес створення цих фондів оборонної промисловості, які, до речі, Україна зможе використовувати на благо своїх військових на передовій, виробляючи зброю. Тож ми сприймаємо це як успіх.

Існує багато програм, прийнятих під час нашого головування, що напряму не стосуються України. Це енергетична Repower Europe, це так званий Щит Схід у Польщі, лінія оборони Європейського Союзу від можливого російського вторгнення. Отже, є багато історій успіху.

Також під час головування ми зрозуміли, що для подолання блокади з боку певних держав-членів ЄС потрібен постійний дипломатичний поштовх, і я вважаю, що ми станемо свідками певних успіхів на цьому напрямі. Інші держави-члени раніше були певною мірою дистанційовані від важливості війни у центрі Європи, яку розпочала Росія, але нам вдалося переконати їх підтримати багато програм у рамках Європейського Союзу. Отже, ми зробили гарну дипломатичну вправу, щоб фактично зміцнити Європу і підготувати надійну основу для наших наступників, данського головування, які зможуть використати ці зусилля на благо Європейського Союзу та України.

Навіть якщо ми ще не відкрили перший кластер, нам вдалося організувати, можливо, менш формальні переговори та робочі процеси всередині ЄС, які пришвидшать процес, і зрештою кластери будуть відкриті. Сподіваюся, це станеться під час наступного головування.

ПОЛЬСЬКИЙ ІНТЕРЕС У ТОМУ, ЩОБ РОСІЯ ПРОГРАЛА У ВІЙНІ

- Ще одне політичне питання, щоб наша аудиторія трохи краще зрозуміла політичний ландшафт у Польщі. Ми чули під час виборчої кампанії, як Кароль Навроцький, якого згодом обрали президентом, критично ставився до ідей членства України в НАТО та ЄС. Водночас уряд і правляча коаліція підтримують ці ідеї. Тож чи означає це, що Варшава все ще буде говорити «одним голосом» по цих питаннях, чи слід очікувати неоднозначності? Як би ви це прокоментували?

- Залежить від того, що ви маєте на увазі під «одним голосом». Є голоси передвиборчого періоду, є голоси під час кампанії, є голос уряду, і є голос нинішнього президента Анджея Дуди, і я вірю, бачу і чую, що в уряду і президента – один голос.

Це не лише політична позиція, а й своєрідний національний стратегічний польський інтерес: Росія має бути переможена у цій війні, Україна має залишатися вільною, демократичною, незалежною та суверенною країною – максимально в межах міжнародно визнаних кордонів. Тож це не просто політичний голос. Це стратегічний голос Польщі. Він залишається незмінним. Якщо Україна програє війну або втратить суверенітет, це означатиме негайну та величезну загрозу нашій власній безпеці.

Тож я не думаю, що хтось оскаржуватиме важливість того, щоб Україна перемогла і залишилася вільною, незалежною та демократичною.

Я можу лише процитувати президента Дуду, те, що він говорив під час свого візиту в Україну: позиція змінюється, коли людина сідає за президентський стіл і бачить всю стратегічну ситуацію Польщі. Я твердо переконаний, що так і буде, коли новообраний президент приступить до виконання своїх обов'язків на початку серпня.

НЕМА ЖОДНОЇ СИЛИ, ЯКА Б ПЕРЕШКОДИЛА МАЙБУТНЬОМУ ЧЛЕНСТВУ УКРАЇНИ В ЄС ТА НАТО

- Як би ви описали модель українсько-польського стратегічного партнерства?

- Наша безпека неподільна. Знову ж таки, переможна, вільна та незалежна Україна означає безпеку, це означає стабільність для Польщі, а в ширшому сенсі – для Центральної Європи і навіть для всієї Європи. Отже, це фундамент нашого розуміння ситуації. Це також було фундаментом, коли Польща стала на захист України на початку повномасштабного вторгнення. Це було наше стратегічне розуміння того, що Київ не повинен впасти. Харків не повинен впасти. Одеса не повинна впасти. Вони не повинні бути захоплені Росією.

І тому з перших годин і днів ми надсилали вам танки, бронетехніку, «Краби» – наші знамениті артилерійські системи, які виявилися такими ефективними на передовій. Ця робота триває, адже, на жаль, вже понад три роки йде війна. Хоча ми, можливо, і не передаємо обладнання у такій кількості, як на початку, польська військова допомога Україні все ще залишається різноплановою. Можливо, вона менш «важковагова» з точки зору танків та артилерії, проте вона залишається дуже важливою.

Зв'язок, розвідка, навчання, фінансова та військова допомога тривають. За останні кілька років на польській території пройшли навчання понад 30 тис. українських новобранців. Ми, звісно, підтримуємо та забезпечуємо безпечну роботу хабу в Жешуві, головних воротах для військової допомоги, що надходить до України через Польщу. Слід підкреслити, що ми є рішучими прихильниками і захисниками ідеї про те, щоб Україна була частиною Європейського Союзу. Ми також дотримуємося позиції, що НАТО важливо залишити політику відчинених дверей, що Україна йде шляхом до майбутнього членства в НАТО. І тільки Україна, українська влада та український народ обирають свою долю, політику та стратегію. Ніхто не повинен мати змогу цьому перешкодити.

Як у 1990-х роках поляки прагнули вступити до НАТО та Європейського Союзу, так сьогодні в українців є бажання та сильна політична воля приєднатися до Європейського Союзу та НАТО. І я не бачу жодної сили, яка б могла перешкодити вашому майбутньому членству. Тож, у певному сенсі, польська позиція у цих стратегічних вимірах не змінилася.

У ПИТАННЯХ ІСТОРІЇ ВДАЛОСЯ УНИКНУТИ РІЗКИХ ЗАЯВ ТА ЗОСЕРЕДИТИСЯ НА ЕКСГУМАЦІЯХ

- Одним із дуже важливих аспектів наших двосторонніх відносин, безумовно, є питання історії. У нашому попередньому інтерв'ю ви згадували про християнські цінності, про те, як важливо поважати, передусім, родини загиблих, і висловлювали сподівання на вирішення питань щодо дозволів на ексгумацію. Як би ви оцінили поточний прогрес в ексгумаційних роботах та нових дозволах? Чи вважаєте ви, що Україна демонструє готовність вирішити ці історичні дилеми на тлі війни, що триває?

- Цікаво, що ви згадали наше перше інтерв'ю у жовтні, коли я говорив про свої сподівання щодо того, як вирішити це питання, як розпочати розмову та як керувати цим дуже делікатним питанням, яке нас турбує. Ми згадували про християнські цінності та цивілізаційну спадщину, яку ми поділяємо, про те, що сім'ї повинні мати можливість поховати останки своїх родичів. І ось ми говоримо з вами наприкінці червня, і я радий повідомити, що те, про що ми говорили тоді, матеріалізувалося декілька місяців тому. Ми розпочали ексгумації в Пужниках у Тернопільській області. Готуються й інші ексгумації, у Львівській області.

До речі, ми формалізуємо та відкриваємо шляхи для ексгумаційних заходів у Польщі, де лежать останки українців. Вони також мають бути ексгумовані та належним чином поховані. Тож адміністративний процес повністю відкритий. Переговори між нашими експертами, істориками та політиками, які входять до складу так званої польсько-української робочої групи, дуже прозорі. Я дуже оптимістично налаштований щодо продовження процесу. Також нам вдалося залишити осторонь політичну атмосферу навколо цього питання. Не було жодних різких заяв, різких думок, жодних різких висновків. Натомість триває офіційний бюрократичний процес, який насправді є основою для того, як слід вирішувати всі ці питання.

Вирішімо питання ексгумацій. Це позиція, яку поділяють і Україна, і Польща. І, звичайно, підтримуймо історичну дискусію. Час від часу з'являються новини, які турбують українців. Іноді щось хвилює поляків у цій дискусії. Але це нормально, враховуючи нашу спільну історію, так би мовити. Але дуже важливо, що бюрократичний процес триває, і триватиме далі, тому що з обох сторін існує велике бажання досягнути наступних проривів, таких, яких ми вже досягли в Пужниках та інших місцях.

«НОВА НОРМАЛЬНІСТЬ» МОЖЕ ЗМІНЮВАТИ ГРОМАДСЬКУ ДУМКУ

- Ми спостерігаємо не лише у Польщі, а й по всій Європі, що певною мірою громадська думка щодо самої ідеї підтримки України у війні проти Росії та фінансової і військової допомоги, а також підтримки нас на шляху до НАТО та ЄС міняється у негативний бік, і це стійка тенденція. Отже, два питання. Яка головна причина цієї тенденції, і як ми разом можемо спробувати змінити це?

- Вибачте за різку відповідь, але, на жаль, плин життя нормалізує навіть найстрашніші та найдраматичніші події. Початок повномасштабної війни був справді драматичною та емоційною подією. Біженці стікалися до Польщі, до Європи. Гуманітарні зусилля також були дуже емоційними. Люди вкладали в це свої серця. Ми бачили фотографії дітей, жінок, людей похилого віку, хворих, які їхали до нас, шукаючи притулку в Польщі. Але через три роки навіть найдраматичніші події нормалізуються, стаючи частиною життя.

Ми могли б багато про це говорити, але, зрештою, це просто нова нормальність. Життя таке, яке воно є. За межами України по всьому світу розвиваються інші драматичні події, які привертають увагу громадськості. Я не маю права судити, добре це чи погано, це просто факт.

Але навіть у цих умовах нової нормальності у значної частини польського суспільства, польської громадськості й переважно в польській політичній еліті існує розуміння, що Україна не має бути окупованою Кремлем.

Я не соціолог, але важливо звернути увагу на деякі деталі таких опитувань, які, до речі, проводяться і в Україні. Тут майже однакова кількість людей, хто хоче закінчення війни прямо зараз, і тих, хто прагне великої української перемоги. Коли ви раптом питаєте про це людей на вулиці, важко очікувати щось змістовне у відповідь. Люди базують свої відповіді на своїх останніх переживаннях, останніх подіях зі свого життя, тоді як такі питання стосуються стратегічних речей.

Тому я не підтримую обговорення таких опитувань, їх результати можуть бути оманливими, а іноді відповіді можуть навіть суперечити одна одній. Але я дуже рішуче наголосив, і я повторюю це, що населення Польщі, Литви, Естонії, Латвії, Чехії, Словаччини має дуже важкі спогади з російської окупації. Росія з її Кремлем важко нависають над нашою історією останніх трьох-чотирьох століть. Переживання, пов'язані з цим, негативно впливають на нашу національну психіку.

І кадри з України, історії з України насправді підсилюють цей образ, і немає жодного поляка, який би заявив, що російська окупація – це добре. Тому іноді питання настільки глибокі, настільки складні, було б оманливим спиратися лише на соціологічні опитування.

У ПОЛЯКІВ ТА УКРАЇНЦІВ Є ПРИРОДНИЙ РЕФЛЕКС ПРУЧАТИСЯ ОПЕРАЦІЯМ ВПЛИВУ

- Ми не повинні недооцінювати Росію з точки зору її здатності маніпулювати громадською думкою. Вони розуміють: якщо народи Польщі та України залишатимуться разом, буде дуже важко боротися з цією спільною силою. Яка зараз ситуація в Польщі з російськими спробами налаштувати нас одне проти одного, вчиняти різні провокації? Чи існує якась координація щодо безпеки інформаційного простору в Польщі та Україні?

- Це дуже гарне питання, і воно пов'язане з попереднім – щодо громадської думки в Польщі та того, як Росія може на неї вплинути. У мене є фантастичний приклад того, якою може бути реакція як Польщі, так і України. Отже, після ексгумацій у Пужниках на одному сайті з’явилося коротке відео, на якому людина, схожа на одного з археологів, які працюють у Пужниках, професора Осовського, чітко заявляє, що Україна нібито «заблокувала ексгумації». Це було шоком, тому що я особисто знаю цю людину. Зображення було дуже природним, виглядало дуже реалістично, голос був таким самим. Але, звичайно, це виявився дипфейк.

Негайною реакцією не лише польських та українських міністерств, які відповідають за цей процес, але й впливових польських та українських політиків, громадських діячів, ютуберів було одразу ж розвінчати цей російський фейк. Усього за кілька годин, можливо, навіть без якоїсь серйозної координації між нами, його було повністю розвінчано. Його викрили як зловмисну акцію впливу Кремля. Тож нам, можливо, навіть і не знадобиться якась серйозна офіційна співпраця у цьому, бо в нас є природна підозра до всього, що прагне посіяти розкол між Польщею та Україною. Це своєрідний природний рефлекс поляків та українців пручатися таким операціям впливу.

Зважаючи на цей приклад та кілька інших, я все ще оптимістично налаштований, що нас не можна розділити, що ми розуміємо, наскільки важливо нам, українцям, полякам та іншим народам в Центральній Європі, триматися разом, захищатися у військовому плані та в інформаційному просторі. Я не бачу шансів, що нас зможуть розділити до такого рівня, щоб це фактично вплинуло на наші стратегії, нашу основну політику.

УКРАЇНСЬКІ ПЕРЕСЕЛЕНЦІ – ВАЖЛИВА ТА ЦІННА ЧАСТИНА ПОЛЬСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА

- Одним із факторів, який значною мірою сприяє підтримці високого рівня обізнаності поляків про те, що відбувається в Україні, є величезна кількість українців, які проживають у Польщі. Ваша країна стала гуманітарним центром для тих, хто тікав від війни, особливо на самому її початку. Вона прийняла так багато українських сімей, переважно жінок і дітей. Зовсім нещодавно наш посол зазначив, що вони насправді досить добре інтегруються, роблячи свій внесок у польську економіку. Але все ж питання полягає у тому, чи є якісь плани щодо зміни статусу соціального захисту, особливо щодо найбільш вразливих?

- По-перше, дуже дякую, що надали мені можливість поговорити про це. До речі, я також мав би більше говорити про це з польськими ЗМІ. Між 2008 і 2019 роками близько 13 відсотків польського ВВП було створено українцями, які проживали там, тобто до повномасштабного вторгнення, як члени наших громад, бізнесмени, люди, які там працюють тощо. Це реальний економічний вплив української меншини в Польщі. З моменту повномасштабного вторгнення у 2022 році зростання ВВП на 2,7 відсотка в принципі відбулося завдяки українським біженцям. 80 відсотків з них мають нормальну роботу, сплачують податки. Тож це вагомі економічні дані, які підтверджують тезу про те, що українці є частиною нашого суспільства, дуже цінною та дуже важливою частиною, і до них слід ставитися відповідно.

Наскільки мені відомо, у кожній нормальній країні соціальна політика підлягає коригуванню з метою підвищення ефективності, але у певному сенсі це не про кардинальні зміни. Я не думаю, що відбудеться якась кардинальна зміна, в тому числі для українців, які проживають у Польщі.

До них досі ставляться як до біженців, які потребують підтримки, особливо, як ви сказали, до найбільш вразливих, і їм досі дозволено користуватися соціальними послугами, які пропонуються громадянам Польщі. Тож я впевнений, що на горизонті немає жодних драматичних змін, окрім деяких незначних коригувань, які є цілком нормальними в соціальній політиці будь-якої країни ЄС.

ДЛЯ ПОЛЬЩІ ВІЙСЬКОВИЙ КОНФЛІКТ – ЦЕ ВЖЕ ПЕРЕДБАЧУВАНЕ МАЙБУТНЄ

- Я мав про це запитати, бо наші глядачі, які живуть у Польщі, ймовірно, хотіли б про такі зміни знати. Повертаючись до значної допомоги, яку Польща надає Україні, я також хотів би поговорити про співпрацю, особливо в оборонній промисловості. Чи можете ви прокоментувати щось конкретне, що ви вважаєте найперспективнішою сферою для такого співробітництва? Можливо, є якісь успішні проєкти, про які ви можете розповісти?

- Більша частина нашої оборонної співпраці, очевидно, засекречена, але дозвольте мені підкреслити одну річ. Я думаю, що Україна не просто щось бере. Вона не лише приймає військову, гуманітарну, політичну, фінансову допомогу тощо. Вона також дає. Вона також може бути джерелом інновацій, технологій, військових досліджень, наукових розробок, доктрин тощо. Тож коли ставитися до України як до країни, що дає нам ці предметні речі та цінності, можливі всі види співпраці.

Я можу поділитися деталями того, що у нас дуже хороша дослідницька співпраця між відповідними оборонними установами, які мають справу з нашим власним та трофейним військовим обладнанням. Це те, що ми зараз робимо, і я дуже радий, тому що важливі частини блискучих українських технологій базуються на співпраці між польськими інженерами та їхніми українськими колегами, які працюють разом над розробленням нових способів ураження росіян.

До речі, ми зараз працюємо над чимось важливим, над проєктом стратегічної співпраці щодо конкретних видів обладнання, яке дійсно буде корисним не лише під час цієї війни, але й може розглядатися як своєрідні якорі, що пов'язують Україну з Польщею, Польщу з Україною, але в ширшому сенсі – Україну з Європейським Союзом. Я не можу зараз вдаватися у подробиці, але такі способи співпраці у ширшому сенсі дійсно є. Ваші амбіції очевидні. Польські амбіції бути важливим військовим гравцем у цій частині світу – також очевидні. Отже, ми наполегливо працюємо над тим, щоб досягнути цього і зробити це в партнерстві, тому що це дуже ефективно, це дешевше і базується на реальному воєнному досвіді.

Військовий конфлікт для нас, для Центральної Європи, – це вже передбачуване майбутнє, тому ми не повинні втрачати можливість підготуватися до воєнних сценаріїв майбутнього. Український приклад вчить нас, що все можливо. Від Росії слід очікувати будь-чого.

Ми все ще постачаємо звичайні пакети допомоги, у тому числі боєприпаси, озброєння, всіляке обладнання, хоча й не в такому масштабі, як раніше. Але Польща все ще залишається лідером у постачанні танків. Польща вже передала понад 300 танків. Тож загальна картина нашої оборонної співпраці досить яскрава. Але, знову ж таки, ми не зупиняємося. Я вважаю, що спільне виробництво різної важкої техніки можливе, і воно ще попереду.

ПОЛЬЩА СТВОРЮЄ СЕРЕДОВИЩЕ ДЛЯ ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

- Якщо говорити про співпрацю у ширшому сенсі, економічну співпрацю, то існує потенціал для значного зростання. Це й нові ланцюги поставок, інфраструктурні проєкти і, звичайно, післявоєнне відновлення та реконструкція, яка насправді вже триває, навіть під час війни. Яке бачення польської сторони щодо нових економічних ініціатив та проєктів, у тому числі у прикордонних регіонах?

- З одного боку, все просто, тому що наше географічне положення надає нам ексклюзивні можливості співпраці з Україною. З іншого боку, все набагато складніше в тому сенсі, що на українському ринку присутні понад 3000 польських компаній ще з довоєнних часів. Робота з відбудови ще не розпочалася, тому що війна триває.

Але ми готуємося в дуже широкому сенсі. Ми створюємо середовище для відбудови та інструменти, які будуть дуже корисними для України та Польщі найближчим часом. Ми відкриваємо Bank Gospodarstwa Krajowego, Польський національний банк розвитку. У нас є два польські страховики для іноземних інвестицій, присутні в Україні, один приватний і один державний, Державна страхова корпорація (KUKE). У нас є приватні банки, які вже були тут до війни. У нас є велике агентство розвитку, напівдержавний Фонд солідарності, який працює над різними проєктами, здебільшого пов'язаними з допомогою українським ветеранам, що, до речі, є важливою темою для мене особисто, для нашого посольства та в рамках польської допомоги Україні.

Я навіть не говорю про кількість компаній, але в Україні присутні щонайменше три бізнес-асоціації. Вони працюють над розвитком контактів між українським та польським бізнесом.

Звичайно, історія сільського господарства дещо складна, як ви знаєте, враховуючи, що Україна є майбутнім членом Європейського Союзу і кидає виклик сучасній сільськогосподарській архітектурі, зокрема в Польщі. Але я сподіваюся, що ми впораємося і з цим. Зважаючи на наші можливості переробки сільськогосподарської продукції та ресурсів, поєднуючи це з українськими можливостями виробництва ресурсів, є великий потенціал для співпраці в цьому напрямку. Тож можливостей буде багато.

Попереду є виклики у сфері економічної співпраці, але відбудова України, хоча й проводитиметься в Україні, насправді відбуватиметься в Польщі, і саме це робить нас такими близькими та важливими одне для одного.

ВІЙНА ВЧИТЬ НАС, ЩО АРХІТЕКТУРА МІЖНАРОДНИХ АЛЬЯНСІВ МОЖЕ ШВИДКО ЗМІНЮВАТИСЯ

- Ви цікаво сказали, що Польща, а також весь Східний фланг практично готуються до потенційного військового конфлікту в регіоні. Чи розглядає Польща ідеї розвитку великої кількості багатосторонніх альянсів, можливо, тристоронніх форматів, таких як формат Люблінського трикутника, які міститимуть компоненти безпеки і які також включатимуть Україну для кращого захисту та потенційної оборони регіону, не лише щодо стримування, а й для ведення бойових дій? Чи є якась ідея щодо розроблення або створення такого формату?

- Ця війна вчить нас, що архітектура альянсів може дуже швидко змінюватися. Подивіться, наприклад, на Вишеградський формат, або В4, який ми все ще намагаємося втримати на плаву. Але, звичайно, позиція принаймні однієї країни у цьому форматі не дуже орієнтована на співпрацю, коли йдеться про питання безпеки, коли йдеться про Україну.

Отже, ми бачимо зменшення позицій одного формату, але водночас вибухове зростання інших форматів, які відображають нове мислення щодо безпеки Європи. Існує скандинавський формат, балтійський формат.  Власне, найважливішим з них є відновлення «Веймарського трикутника», який іноді називають «Веймар Плюс», що означає Польща, Франція, Німеччина, плюс Велика Британія, плюс Італія – основні гравці з точки зору військового потенціалу.

Є й інші назви, як-от «Велика п'ятірка». Прем'єр-міністри, глави держав зустрічалися в Гаазі, на цій зустрічі був присутній прем'єр-міністр Туск, і кілька тижнів тому лідери зустрічалися в Києві. Це означає, що Польща є в центрі створення чогось нового. Можливо, це не нова архітектура безпеки в Європі, бо у нас все ще є НАТО, яке є основою цієї архітектури. Але ми намагаємося створювати та брати участь у форматах співпраці, які покликані краще захистити нас, а також допомогти Україні стати частиною, майбутньою частиною Європейського Союзу, майбутньою частиною НАТО.

ПРОЩАЛЬНИЙ ВІЗИТ ДУДИ ВИЯВИВСЯ ДУЖЕ ЗВОРУШЛИВИМ

- На завершення цього інтерв'ю я хотів би поставити вам запитання як колишньому журналісту, колишньому військовому, а нині дипломату. Як би ви оцінили останній візит вашого президента до України? Це був знаковий, прощальний візит. Яка була реакція на цю поїздку у Польщі, і які враження у вас?

- Ніж коментувати загальну реакцію, я дійсно хочу розповісти про свої враження. Я можу підсумувати цей візит словом «зворушливий», дуже зворушливий, дуже емоційний. Це справді був прощальний візит президента Анджея Дуди. Я б особливо відзначив церемонію нагородження сімей та солдатів, де президент Дуда отримав орден Свободи від президента Зеленського на Софійській площі. Це було насправді дуже зворушливо. Наш президент був зворушений. Він був дуже зворушений тим фактом, що отримав нагороду одразу після українських солдатів, одразу після сімей загиблих героїв. Там була матір з дитиною. Пам'ятаєте вдову загиблого солдата з дитиною, що підійшла до президента Зеленського?

Я був у групі послів, наша делегація також була там, а президент був на трибуні. Багато у кого з нас були сльози на очах. А потім президент Дуда отримав орден Свободи, найвищу українську нагороду, що може вручатися іноземцям. Це була дуже зворушлива церемонія. І президент Дуда дуже гарно відповів – що не тільки він отримав цю нагороду, але й увесь польський народ, який так сильно допоміг Україні, відкрив свої серця у 2022 році, і вони справді заслуговують на цю найвищу вдячність від України. Це те, що я точно запам'ятаю з цього візиту.

- Дякую, пане посол, що були з нами сьогодні. Це дуже гарна нота після такого визначного візиту – поговорити з вами сьогодні. І я сподіваюся знову побачити вас у нас в гостях.

- Щиро дякую.

Євген Матюшенко, Київ
Фото: Данило Антонюк