Із 2014 року Автономна Республіка Крим окупована Російською Федерацією. За цей час увесь світ усвідомив і визнав, що відбулась окупація суверенної української території, що це порушення не лише Статуту ООН, а й багатьох міжнародних конвенцій та двосторонніх документів. І нібито все було визначено: ніхто й ніколи не визнає окупацію Криму, ніколи Крим не буде визнаний російським. Є відповідні резолюції Генеральної асамблеї ООН, рішення міжнародних організацій, і є Статут ООН, а також розуміння, що визнання таких дій суперечить засадам і канонам міжнародного права. Аж ось несподівано кілька тижнів тому Крим опинився у центрі уваги, коли в інформаційний простір потрапили так звані мирні пропозиції президента США Трампа.

Серед цих пропозицій шокувало те, що одним із перших пунктів пропонувалося визнати належність Криму до Російської Федерації. Причому з формулювання у пресі не було чітко зрозуміло, ким саме це мало визнаватися: тільки США? Щоб це визнала й Україна? Чи на широкому міжнародному рівні? Це залишилось за кадром, проте сама пропозиція, таке бачення, такий підхід спричинили політичну бурю.

І це цілком зрозуміло, бо непоміченими такі кроки і пропозиції не можуть бути. Адже Автономна Республіка Крим для України – частина нашої суверенної території. Для кримських татар це – батьківщина, рідна земля, іншої вони не мають. Для всього світу Крим тепер – символ окупації та агресії. А для Росії Крим – військова база, авіаносець, де треба розмістити ядерну зброю, місце, куди потрібно стягувати російське населення з інших територій РФ і де треба придушувати усіма можливими засобами українську мову, культуру, кримськотатарську мову й культуру, переслідувати активістів і робити нестерпним їхнє життя в умовах окупації.

Проте так не буде. Українська держава відповідальна за своїх громадян, за свої території, за свій суверенітет. Тому, коли ці пропозиції пролунали, ми почули дуже чітку й однозначну реакцію з боку керівництва України, Меджлісу кримськотатарського народу, міжнародних чинників, наших європейських друзів.

Спробуємо розібратися, чому взагалі так сталося, що таке Крим сьогодні, у цій дуже складній геополітичній ситуації, і що робити в подальшому. Для розмови ми запросили людину, яка все життя присвятила справі захисту прав кримських татар: розмовляємо з головою Меджлісу кримськотатарського народу Рефатом Чубаровим.

- Отже, чому так сталося? Звідки виникли такі думки і пропозиції?

- Ви абсолютно правильно сказали про те, що Крим – це батьківщина кримськотатарського народу, його земля. І одночасно Крим є невіддільною частиною Української держави. Отже, є ті, що можуть (і лише вони це спроможні) вирішувати долю цієї землі. Вони – це корінний кримськотатарський народ і Українська держава.

Але чому так сталося? Мені здається, що одним із чинників таких неприйнятних варіацій є хибне розуміння, що нібито досягти перемир'я чи миру можна через територіальні поступки України. Водночас ані міжнародна спільнота, ані провідні держави не знають, як поводитися в ситуації, коли агресором є постійний член Ради Безпеки ООН, країна, що володіє одним із найпотужніших у світі арсеналів ядерної зброї. І комусь у цій ситуації здається, що краще поступитися нормами міжнародного права, заплющуючи очі на те, що це може призвести до абсолютного хаосу, і замість сили права тоді у світі домінуватиме право сили, якщо на це піти.

Отже, коли політики з оточення президента Сполучених Штатів публічно говорять про те, що Україні доведеться поступитися територією, це свідчить про їхню слабкість, нерішучість і про їхні прагнення досягти миру будь-яким способом. Чи розуміють вони, що це буде тимчасово, я не знаю, але це означало б нехтування всіма іншими правами і руйнацією Статуту ООН, нехтування принципом територіальної цілісності, суверенітетом Української держави, ігнорування прав корінного кримськотатарського народу. Я думаю, що ми тепер проходимо період тестування з боку таких політиків. І лише наша, тобто українська, позиція – дуже чітка, стійка – не дасть їм зруйнувати остаточно міжнародне право і допустити до того, що будуть обговорюватися питання територіальних поступок з боку України.

- Ваша заява прозвучала однією з перших: «Кримські татари категорично не сприймають спроби визнання Криму російською територією. Ні де-факто, ні де-юре, із чийого боку вони б не робилися». Це ви заявили буквально одразу. Зрозуміло, що ми не можемо такі сценарії навіть обговорювати, і Президент Зеленський про це чітко заявив. Незрозуміло тільки, чому лідери інших країн беруть на себе сміливість роздавати наші землі, змушувати чи спонукати Україну робити територіальні поступки в ХХІ столітті.

Ясно, що і Меджліс, і кримські татари, і керівництво України не могло реагувати інакше, і ми побачили повну солідарність. А як реагував світ?

- Ми маємо говорити про те, що абсолютна більшість країн-членів Організації Об’єднаних Націй підтримують територіальну цілісність Української держави. І можемо перерахувати на пальцях ті держави, які в тій чи іншій формі підтримують експансію Росії.

Україні вдалося з 2021 року об'єднати максимум країн у межах Кримської платформи. Ця міжнародна платформа дає змогу на системній основі щорічно обговорювати з партнерами наші тактичні методи й зусилля. І якщо виходити за межі країн Європейського Союзу, одним із найпотужніших наших сусідів, які послідовно і системно підтримують територіальну цілісність Української держави, маємо назвати Туреччину. З 2014 року, буквально з перших днів захоплення Криму і до сьогодні, Туреччина, незважаючи на певні відносини з Російською Федерацією, при всіх можливих і потрібних нагодах підтверджує свою позицію. Ми бачимо, як це дратує Москву, але Туреччина буде непохитною, бо це витікає не лише з особливої історії Туреччини і близькості кримськотатарського народу до турецького народу. Так, ми маємо дуже споріднені, спільні сторінки історії. Але й зовнішня політика Туреччини базується на принципах збереження дружніх відносин зі своїми сусідами і не порушення їхньої територіальної цілісності. Це довели й події, які розпочалися після лютого 2022 року, ми відчували й відчуваємо допомогу Туреччини в захисті суверенітету України.

Ми працюємо з країнами, які зберігали нейтральну позицію. Минулого року ми здійснили візити до Індонезії, до низки арабських країн. Для нас дуже важливо, щоб мусульманський світ розділяв об'єктивне уявлення про цю війну, підтримував Україну. І коли говоримо про підтримку світом Криму і кримськотатарського народу, маємо усвідомлювати, що це вирішується у взаємозв'язку з підтримкою України. А питання захисту кримськотатарського народу – це питання захисту Української держави. Ми намагаємося саме це пояснювати світовим лідерам.

- Так, ці питання були, є і будуть нероздільними. Я процитую одну заяву, яка висловлює однозначну позицію і реакцію усієї Європи. Кая Каллас, Верховний представник Європейського Союзу, сказала: «Крим – це Україна, для тих, хто окупований, дуже важливо, що інші не визнають його російською (територією)». Кая Каллас представляє одну з країн Балтії, які пів століття були окуповані, але ніколи не вважали себе частиною Радянського Союзу і врешті здобули свободу. Тому такі сигнали від європейських лідерів є для нас дуже важливими.

Пропозиція, озвучена наближеними до Трампа людьми, яку ви обережно назвали тестуванням, є, імовірніше, небезпечною провокацією. Бо якби таке визнання насправді сталося і його ввели в дію односторонньо, то далі важко собі уявити, що було б, наприклад, із НАТО, із трансатлантичними відносинами, як далі б склалися відносини між США та Європою. Вони й так не прості, але такий підхід до приналежності Криму вкрай би зруйнував і ускладнив це. Ви говорите про це на інших майданчиках?

- Я відкидаю, що питання поступок Україною територій стане предметом переговорів. Але погоджуюсь із вами, що це – провокація і тестування, бо у світі дуже слідкують за нашою позицією. І якщо гіпотетично допустити, що це буде предметом переговорів, тоді можна вже говорити про те, що ми вщент руйнуємо конструкцію безпеки, взаємодії між державами, яка так тяжко вибудовувалася весь час після Другої світової війни. За всіх її недоліків та з усіма негараздами, зі всіма локальними війнами, ця система утримувала світ від глобальної війни. І ми тепер бачимо неефективність механізмів ухвалення і реалізації рішень, неефективність інститутів ООН, зокрема Ради Безпеки, ОБСЄ з її принципом консенсусу. Але ми не можемо вщент це зруйнувати і відкрити дорогу хаосу. Про це говоримо й одночасно показуємо приклади й ризики, які можуть бути перед іншими країнами, якщо нехтувати принципом суверенності держав.

Тому наше завдання – говорити з точки зору того, що не можна порушувати суверенітет, територіальну цілісність України, але дуже важливо також показувати ті загрози, які настануть, якщо хтось допускає, що так можна себе поводити, віддавати чиюсь територію.

І головне – це не зупинить експансію та агресію. Ми говоримо і про те, що Крим, хоч як би окупанти це приховували, насправді їм потрібен як територія для подальшої експансії. І особливо на південному фланзі НАТО, тут Румунія, Болгарія, Туреччина, а в Москві ніхто ще не відмовлявся від стратегії розширення до теплих морів та проток.

- Нагадаю, що днями проходила чергова сесія Європейського парламенту. І там Урсула фон дер Ляєн, президентка Європейської Комісії, сказала буквально те, про що ви щойно згадали: погана мирна угода не зупинить Путіна, він продовжуватиме. А погана угода – це і є така, що передбачає якісь територіальні поступки.

Хотів би ще навести слова Трампа і перейти трохи до іншої теми. У мене таке враження, що, говорячи про Крим, президент США взагалі не дуже уявляє, що є велика різниця між принципами і, як він вважає, словами, реаліями, оперуючи поняттями де-факто і де-юре. Трамп зазначає, що ніхто не вимагає від України офіційно визнати Крим російським. Однак він вважає, що Крим був втрачений ще за Обами, тому забудьте, собі де-юре боріться, а де-факто ми дозволимо Путіну там щось робити. Що означає «дозволимо Путіну»? Яке життя в окупованому Криму?

- Окупація триває дванадцятий рік. І за цей час Росія переселила в Крим майже мільйон своїх громадян. Ми ж розуміємо, навіщо це робиться. І одночасно вони цими системними переслідуваннями, репресіями залякують кримське суспільство і намагаються, щоб ті, що нелояльні до окупантів, покинули півострів. Для тих, що будують там військову базу, форпост Росії, нелояльні мешканці абсолютно непотрібні. Навіщо, якщо ви будуєте військову базу, щоб у вас там були ті, що вас не сприймають? Вони визначили два нелояльні об'єкти для себе: це кримські татари й етнічні українці. Переслідування кримських татар можна продемонструвати цифрами, коли із 235 політв'язнів на сьогодні, людей, що позбавлені волі з політично мотивованих звинувачень, дві третини – це кримські татари, тоді як вони становлять 13% населення Криму. Це вказує на те, що кримські татари є об'єктом системних переслідувань.

Після лютого 2022 року в Криму відбувається абсолютна демонізація українського й українців. Оскільки я за фахом історик, то можу це порівняти, скажімо, з політикою ненависті у нацистської Німеччини щодо євреїв, що пізніше призвело до їх нищення. Щось подібне до цього тепер відбувається в Криму, коли люди бояться дати комусь відчути, що є етнічними українцями. Вони бояться мовити українське слово, бо Україна – це ворог, і окупанти утверджують такі підходи.

До того ж вони намагаються максимально використовувати ресурси і передусім людей, мешканців Криму, проти Української держави: призов до російської армії, примусова мобілізація. Тобто все, що порушує Женевські конвенції та інші міжнародні угоди, і це щоденні злочини, які там здійснюються.

Хочу нагадати також про відому Кримську декларацію, яку оприлюднив державний секретар США Майкл Помпео у липні 2018 року, тобто за президента Трампа. Вона дуже коротка, усього три абзаци, але дуже вдало сформульована. «Разом із союзниками, партнерами та міжнародною спільнотою, Сполучені Штати відкидають спробу Росії анексувати Крим та зобов'язуються зберігати цю політику до відновлення територіальної цілісності України», – ці слова були сказані від імені держави США, а примірник Кримської декларації урочисто вручили нашому лідерові Мустафі Джемілєву, і він тепер зберігається у Меджлісі кримськотатарського народу.

Тобто тут треба говорити чітко про міжнародні норми, договори, зобов'язання держав, і як би не було важко, якими б новими погрозами, катаклізмами не погрожувала Росія, вихід треба шукати лише у площині міжнародних норм, прав держав і народів. Інакше ми не зупинимо ані агресію, ані репресії в Криму. От уявіть, чи можливо вирішити питання Криму, не доводячи ситуацію до Третьої світової війни. Якщо ви бачите цей вихід у тому, щоб віддати на остаточне знищення кримськотатарський народ Москві, якщо світ, не дай, Боже, побачить, що вихід є в тому, щоб віддати на смерть кримськотатарський народ, то цей світ завтра з таким же успіхом будь-який народ кине на плаху. Тому треба шукати шляхи, можливості й механізми, щоб зупинити й покарати агресора, замість того щоб знаходити жертву, щоб його умиротворити.

- Жертви ні до чого хорошого не приведуть. Американські законодавці, можливо, таких подій не передбачали, але законодавчо визнали Крим частиною України. Отже, коли президент Трамп обговорює можливості визнати Крим російським, він, мабуть, не отримував консультацію у своїх власних юристів, адже не може ухвалити рішення, яке б порушувало чи обходило рішення американського конгресу.

Повертаючись до ситуації з правами людини на окупованій території, я хотів би перейти до теми Криму й міжнародних судів. На початку цього року Україна отримала дуже важливе рішення: Європейський суд з прав людини став першим міжнародним судом, який визнав, що Росія окупувала Кримський півострів ще у лютому 2014 року. Це рішення закріплює абсолютну незаконність подальших кроків РФ щодо відділення Криму, починаючи з референдуму. Росія – агресор, і це рішення суду підтвердило. Чим стало для вас таке рішення Європейського суду з прав людини? Наскільки воно допомогло кримським татарам, що в Криму? Наскільки це зміцнює наші позиції?

- Це рішення украй важливе, бо там є дати. Коли відбувався суд, Росія робила все можливе, щоб у рішенні було закріплене, що вона вступила в ситуацію ефективного контролю над Кримом після референдуму. Мовляв, от розумієте, було бажання людей, вони зібралися, запросили нас, щоб ми їх захистили, у цей час вони провели референдум, і після того вони звернулися до нас. Але суд сказав, що Росія вступила в ефективний контроль над Кримом із 27 лютого, коли вони захопили приміщення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, і з цього моменту за все, що відбувається до сьогодні й відбуватиметься до звільнення Криму, Росія абсолютно й одноосібно відповідальна, і вона за це відповість.

Зрозуміло, що це рішення, за всієї його важливості, не міняє ситуацію в окупованому Криму, бо Росія відкидає його. Але я впевнений, що карателі, якась частина суддів, інших очільників російських окупаційних органів оглядаються на це рішення, бо розуміють, що це вже буде невідворотне покарання.

- Я сподіваюся, що це рішення є не останнім судовим рішенням, дуже скоро ми побачимо конкретні кроки щодо створення спеціального трибуналу за злочин агресії проти України, де вся московська верхівка отримає заслужене покарання.

Меджліс кримськотатарського народу в Росії визнаний незаконною терористичною, екстремістською організацією, діяльність якої заборонена. Як Меджліс проводить тепер міжнародну діяльність?

- Це один із основних видів нашої діяльності. Зрозуміло, з окупацією Криму ми всю основну роботу перевели до Києва. Маємо тут свій офіс, і частина членів Меджлісу кримськотатарського народу, які з різних причин тепер не можуть бути в Криму, є тут. Ось хто мої заступники. Ахтем Чийгьоз провів три роки в місцях позбавлення волі. Ільми Умерова також вдалося звільнити, коли його вже спрямовували в колонію. Їх обох змогли обміняти за сприяння президента Туреччини Реджепа Ердогана. Нарімана Джеляла, який був позбавлений волі на 17 років як терорист, диверсант, вдалося теж звільнити й повернути в Україну. Отже, троє заступників тут, а також частина інших членів Меджлісу, яких так само переслідують російські суди.

Я теж тепер маю шість років заочного позбавлення волі, тобто вони ухвалили заочне рішення. Але зрозуміло, що це все – намагання російської влади ускладнити наше переміщення по світу, бо вони пробували це через Інтерпол робити. Ми дуже вдячні українському відділенню Інтерполу, українському урядові за сприяння у мінімізації спроб російських спецслужб завдавати нам клопоту. Тепер не маємо особливих перепон, оскільки весь світ розуміє, що Меджліс кримськотатарського народу є представницьким органом, який створений кримськотатарським народом та наділений ним правом його права.

Отже, Меджліс є обраною структурою та представляє кримськотатарський народ. І в нашій сьогоденній діяльності з інших я б виділив два основні напрями. Перший тут, в Україні, – вирішення широкого кола питань, які сприятимуть розвиткові Криму після його деокупації, ми готуємо їх вирішення і багато з них вирішуємо сьогодні. Схвалений закон про корінні народи в Україні, ми ухвалили низку рішень щодо розвитку кримськотатарської мови. Нарешті перевели алфавіт кримськотатарської мови на латиницю, повернулися до латиниці, що для нас дуже важливо, бо це об'єднує діаспору. Ми готуємо молоді кадри в українських університетах для керівних органів різних рівнів. Отже, це питання, пов'язані зі створенням умов для інтеграції Криму після його деокупації, інтеграції в український простір.

Другий напрям – зовнішній, коли всі наші зусилля, разом із потенцією кримськотатарської діаспори, намагаємося скерувати на підтримку Української держави. Для нас звільнення Криму – це відновлення територіальної цілісності України. Дуже важливо, щоб наші партнери усвідомлювали, що в історії кримськотатарський та український народи, які тепер живуть в одній державі, пройшли спільні випробування. Зараз не кажу про глибини історії часів Богдана Хмельницького, я беру ХХ століття, коли ми після розпаду Російської імперії намагалися здійснити своє право на самовизначення, коли в Криму був проведений Курултай, оголошена Кримська Народна Республіка, яка одразу намагалася встановити зв'язки із Центральною Радою. Тобто все це відбувалося, але потім Москвою були привнесені катастрофи: Голодомор, Sürgünlik (депортація).

Світ одночасно з визнанням Голодомору геноцидом тепер розглядає питання про визнання Sürgünlik (депортації) кримськотатарського народу геноцидом, і це відбувається за підтримки Української держави. Я буквально сьогодні бачив ще один проект звернення Верховної Ради, який буде схвалений, сподіваюсь, напередодні 81-х роковин вигнання, до Дня пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу. Там знову міститься звернення до парламентів та урядів країн, щоб цей злочин, здійснений радянським режимом, інші країни визнали геноцидом.

- І останнє, про що я хотів би зараз згадати. Це дуже значна подія, яка відбулася 21 квітня у штаб-квартирі ООН. Меджліс кримськотатарського народу отримав представницький статус на форумі ООН з питання корінних народів. Меджліс разом із вами як керівником пройшли величезний шлях, вам є чим пишатися і є із чим іти в майбутнє. Наскільки важким був цей шлях і наскільки важливим є цей крок?

- Це шлях усього Меджлісу кримськотатарського народу. І я передусім маю подякувати всім нашим попередникам, бо кримськотатарський національний рух – це десятки тисяч людей, без перебільшення. І це ті люди, які відновили Курултай кримськотатарського народу в червні 1991 року, який одразу підтримав тоді устремління України, українців до незалежності, бо це були ще місяці радянської влади. Це внесок моїх сьогоднішніх колег, щоб Меджліс кримськотатарського народу був визнаний і досяг таких позицій.

І справді, на Постійному форумі ООН із питань корінних народів, де засідають представники корінних народів, тепер представники Меджлісу кримськотатарського народу посідають місце для парламентів корінних народів. І дуже добре, що на Постійному форумі ООН і представник Української держави, і представники Меджлісу тепер працюють разом, працюють дуже злагоджено і відстоюють одні цілі, виконують одні завдання. Це дає не просто впевненість, а можливості досягати цих цілей. У мене немає жодних сумнівів, що як тільки буде можливо (бо тепер воєнний стан, і ми не можемо вносити зміни до Конституції), ми обов'язково удосконалимо Конституцію України щодо Автономної Республіки Крим. І нарешті там будуть дуже чітко записані права корінного кримськотатарського народу, бо автономія зобов'язана мати свого суб'єкта, суб'єкта самовизначення. Цього не вдалося зробити у 1991 році, бо були ще радянські часи, а тепер, думаю, будемо узгоджувати все відповідно до міжнародного права, Декларації ООН прав корінних народів, і найголовніше, закону України про корінні народи в Україні.

- Дякую і бажаю успіхів вам як керівникові Меджлісу кримськотатарського народу, усім нам у боротьбі за відновлення територіальної цілісності України. І хочу повторити, звертаючись до кримчан, ваш заклик: «Готуйтеся!».

- Усі мають готуватися до того, що правда переможе. У світі не може бути, щоби зло панувало постійно. Цього не було й не буде.

Ігор Долгов

Фото: Данило Антонюк

Повну відеоверсію інтерв’ю дивіться на YouTube-каналі Ukrinform