Ми впораємося. Час Мазепиної Європи вже на порозі. Клод Малюре це підтвердив
І ОСЬ ЦЕ – ТЕЖ ПРО МОВУ. Макрону, звісно, браво (відео його звернення), але, здається, в нас нікого не зацікавила гучна промова в Європарламенті депутата від Франції Клода Малюре? Погугліть (Claude Malhuret), за пів доби там 1,2 млн переглядів тільки у франкомовному фб (лінк – для тих, хто слухає французькою, а переклад тексту його виступу – нижче), світові медіа розхапали найласіші цитати, і це справді варто почути – такою мовою вміють розмовляти тільки європейські еліти, для цього реально треба відчувати за плечима спадок кільканадцяти віків, а на обличчі – вітер історії (коли Путін і прочая гебня пробують імітувати цей дискурс, виходить хворе марення)!
"Європа стоїть тепер на переломі..."
"Вашинґтон став двором Нерона..."
і т.д.
Чорт забирай, так!!! Саме так і треба говорити про наші часи – імперії розпадаються, тристалітні цикли обнуляються, збуваються древні пророцтва, в муках і крові родиться новий світ, небеса горять знаменнями, від яких посивіли б середньовічні літописці і біблійні пророки, – а в нас зграї курей із вищою освітою бігають кругами довкола Кайдашевої груші й кричать: ну що, наголосували?..
Оце нам плата за кілька поколінь ЗНЕМОВЛЕННЯ. За безсловесність колоніалізму. (Коли Ющенко пробував брати таку ноту, українські кури з нього ржали – не без рашистської наводки, розуміється, але правда й те, що та наводка нормально лягала на домашню колоніальну матрицю, ту, в якій "Кайдашева сім'я" – це ще "про нас", а Франків "Мойсей" чи Шевченків "Кобзар" 1847 р. – уже "не про нас", його можна замінити першим-ліпшим "Бідняк плаче, багач скаче"...) Коли нема в тезаурусі ВІДПОВІДНИХ СЛІВ, епохальні зміни ламають вашу психіку куди жорстокіше, аніж при правильному масштабуванні. Не можна вирости без "І ти колись боролась, мов Ізраїль..." Лесі Українки, стилістики "Декалогу" ("Я дух одвічної стихії, що вберіг тебе від татарської потопи й поставив на грані двох світів творити нове життя"), ніколи в житті не те що Ольжича, а й Бажана не читавши, – і одразу природно й легко назвати Трампів Вашинґтон "двором Нерона" так, щоб це мало сенс і для тебе, й для твоєї аудиторії, – як не можна, тільки-но опанувавши на ф-но "Собачий вальс", заграти "Патетичну".
Окраденими, окраденими нас збудили, як ТГШ слушно й переймався.... Але ми впораємось. Час Мазепиної Європи вже на порозі, Ясновельможний Гетьман приберіг для нас чорнову версію дорожньої мапи...
А далі – український, з фб, переклад промови Малюре, дякую!
► Сенатор Клод Малюре, голова правоцентристської групи LIRT у Сенаті Франції:
«Тепер ми воюємо з диктатором, якому допомагає зрадник».
«Пане прем’єр-міністре, шановні міністри, дорогі колеги, Європа стоїть на критичному роздоріжжі своєї історії. Американський щит руйнується, Україна ризикує залишитися без підтримки, Росія – зміцнитися. Вашингтон перетворився на двір Нерона: імператор-палій, покірні придворні та блазень, одурманений кетаміном, який відповідає за чистки в державному апараті.
Це трагедія для вільного світу, але передусім – для самих США. Послання Трампа однозначне: бути союзником Америки безглуздо, бо вона не захистить вас, введе проти вас мита, вищі за санкції проти її ворогів, і буде погрожувати захопленням ваших територій, підтримуючи диктаторів, які на вас нападають. “Король угод” насправді демонструє мистецтво капітуляції.
Він думає, що налякає Китай, плазуючи перед Путіним, але Сі Цзіньпін, спостерігаючи за цим крахом, напевно прискорює підготовку до вторгнення на Тайвань.
Ніколи в історії США президент не капітулював перед ворогом. Ніколи ще глава Білого дому не підтримував агресора проти союзника.
Ніколи раніше президент не зневажав Конституцію так зухвало: незаконні укази, звільнення суддів, які могли б йому протистояти, миттєва зачистка військового керівництва, підрив усіх механізмів стримування та противаг, узурпація контролю над соцмережами. Це не просто “ілюзія авторитаризму” – це спроба узурпації демократії. Достатньо згадати: на знищення Веймарської республіки пішов усього місяць, три тижні і два дні.
Я вірю в стійкість американської демократії, і протести в країні вже почалися. Але лише за місяць Трамп завдав Америці більше шкоди, ніж за всі чотири роки свого попереднього президентства. Ми вели війну проти диктатора – тепер ми воюємо з диктатором, якому допомагає зрадник.
Вісім днів тому, коли Трамп поплескував Макрона по спині в Білому домі, США голосували в ООН разом із Росією та Північною Кореєю – проти Європи, яка вимагала виведення російських військ. Через два дні в Овальному кабінеті “ухилист” Трамп повчав морально і стратегічно героя війни Зеленського, а потім відіслав його, як недбалого лакея, заявивши: “Підкоряйся або йди”. Сьогодні вночі він зайшов ще далі – зупинив постачання зброї, які вже були обіцяні.
Як реагувати на цю зраду? Відповідь проста: дати відсіч. Перш за все – не помилятися. Поразка України стане поразкою Європи.
У списку Кремля вже значаться балтійські країни, Грузія, Молдова. Мета Путіна – повернення до Ялти, де пів-Європи було віддано Сталіну. А країни Глобального Півдня чекають результату цього конфлікту, щоб вирішити: поважати ще Європу чи вже можна її топтати.
Путін прагне знищити порядок, встановлений 80 років тому США та їхніми союзниками, головний принцип якого – заборона захоплення територій силою. Сьогодні Америка голосує за агресора і проти жертви, бо “трампізм” збігається зі світоглядом Путіна. Повернення до сфер впливу, де великі держави вирішують долю малих країн.
“Мені – Гренландія, Панама і Канада, тобі – Україна, Балтія і Східна Європа, йому – Тайвань і Південно-Китайське море”.
У колах олігархів Мар-а-Лаго це називається “дипломатичний реалізм”. А в реальності це означає одне: ми залишилися самі.
Але твердження, що Путіну неможливо протистояти, – брехня. Навпаки, попри кремлівську пропаганду, Росія слабшає. За три роки її “друга армія світу” змогла відвоювати лише крихти у країни, яка втричі поступається їй за чисельністю населення.
Підтримка Путіна з боку США – найбільша стратегічна помилка в історії воєн. Але цей удар протверезив Європу.
Тепер у нас три першочергові завдання:
1. Прискорити постачання зброї Україні – компенсувати зраду Америки та зміцнити її оборону.
2. Будь-яка угода має передбачати повернення викрадених дітей, звільнення полонених та абсолютні гарантії безпеки.
3. Створити європейську оборону, відновлену після 1945 року та підірвану після розпаду СРСР.
Європа знову стане військовою державою, тільки якщо поверне собі статус промислової наддержави.
Але головний фактор європейського переозброєння – це моральна мобілізація.
Слава вільній Україні! Хай живе демократична Європа!»
Оксана Забужко, письменниця, літературознавиця, поетеса, есеїстка, публіцистка
* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства
реклама